Чебрець саджанець, з закритим кореневищем, горщик 0,3 л

Чебрець — багаторічний невисокий напівкущ  заввишки до 40 см. Стебла, як правило, вузькі або навіть жилаві; листя у більшості видів вічнозелені, розташовані попарно, еліптичні, цілісні, дрібні, 4—20 мм завдовжки, зазвичай ароматні. Чебрець добре відомий у багатьох країнах, де його застосовують і як лікарський засіб, і як ароматну приправу до страв. Молоді рослини використовуються під час соління огірків, маринування груш і яблук. Замінює корицю. Висушене листя чебрецю використовують на Кавказі як приправу до юшок, котлет, м'ясних бульйонів. 

Сушений чебрець і препарати з нього продаються в аптеках. Це відмінний антисептичний, бактерицидний, протигіпертонічний, потогінний засіб, він має виражену заспокійливу, болезаспокійливу, ранозагоювальну, протисудомну, сечогінну дію. Застосовується при лікуванні невралгій і невритів, захворювань шлунково-кишкового тракту і сечостатевої системи. Завдяки наявності ефірних олій, чебрець широко використовують при лікуванні захворювань органів дихання й застуд.

Різні препарати та збори з чебрецем використовуються й офіційною медициною. Широкий спектр застосування чебрецю пов'язаний з тим, що в ньому крім ефірних олій міститься цілий спектр корисних речовин — флавоноїди, камідь, жири, дубильні речовини, смоли, гіркоти, олеонолова, тритерпенова, тимунова, урсолова, кавова, хінна, хлорогенна кислоти та ін. У незначних кількостях є вітаміни та мікроелементи.

Важливо, що кількість протипоказань у чебрецю невелика. Його не рекомендують застосовувати при вагітності, а при захворюваннях щитоподібної залози, печінки, нирок, виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки використовувати тільки після консультації з лікарем.